Ольга Пулатова (Fleur) - Похмура Весна скачать mp3
Текст песни Похмура Весна
Ми посланці хмурної весни, Палкі, сумні. Не буде, я сподіваюсь, ні Ще гірш мені. Весна теж вміє похмурою бути, Слютна, брудна. Вона в своїй журбі розкута, Обмежень нема. Шалені мокрі птахи Співають на проводах. І божевільні такі Стукоче ритми вода. Навколо все оживає, І повертаються сни. Я свою душу звільняю Серед хмурної весни. Ти вже не гострий, такий собі, вчорашній біль. В повітрі танеш серед слабких, Повільних хвиль. Шепоче радіоприймач Тихенько мені. Невдовзі прийдуть приємні й гарячі Сонячні дні. Шалені мокрі птахи Співають на проводах. І божевільні такі Стукоче ритми вода. Навколо все оживає, І повертаються сни. Я свою душу звільняю Серед хмурної весни. Весна похмура такого болю Мені завдала Тепер я вдячна за кожен промінь, За краплі тепла. Не забруднила душі, не зрадила серце своє. І не втікла і не соромилась того, ким я є. Шалені мокрі птахи Співають на проводах. І божевільні такі Стукоче ритми вода. Навколо все оживає, І повертаються сни. Я свою душу звільняю Серед хмурної весни. Серед хмурної весни... Серед хмурної весни... Серед хмурної весни... Литературный перевод Ивана Щемерова: Мы - дети пасмурной весны. Ты ждёшь, я жду. Лежим с Тобою и видим сны Про темноту. Весна умеет быть злой и грязной В огне тоски. Тоска бывает такой заразной, Когда мы близки. А стаи озябших птиц Рыдают на проводах, И ливнем рушится вниз В безумном ритме вода Но скоро чувство проснётся И станут сбываться сны Я верю, душа вернётся Из пасмурной весны. Всё было проще: Ты был жесток, а я слаба Проходит боль, не верю больше Твоим словам. Приёмник шепчет в тишине Шумы новостей: Как мало ждать осталось мне Солнечных дней. А стаи озябших птиц Рыдают на проводах, И ливнем рушится вниз В безумном ритме вода. Но скоро чувство проснётся, И станут сбываться сны. Я верю, душа вернётся Из пасмурной весны. Весна меня нестерпимой болью Сжигала дотла. Теперь, замёрзнув, лишаюсь воли За каплю тепла. Досталось боли немало, Но сердце я не предала И не забыла, не потеряла Ту, кем я была. А стаи озябших птиц Рыдают на проводах, И ливнем рушится вниз В безумном ритме вода. Но скоро чувство проснётся, И станут сбываться сны. Я верю, душа вернётся Из пасмурной весны. Из пасмурной весны... Из пасмурной весны... Из пасмурной весны...